Оце ж вона, та безпорадна приязнь!
Моя журба, мов камінь, груди давить;
Твоя ж мені нової ще прибавить;
Що ти любов до мене виявляєш,
То мов ножем мене по серцю краєш.
Любов — це дим, що в’ється від зітхання,
На волі він — огонь в очах коханків!
У пригнеті — потопа сліз і горя.
А що ж іще? Найрозумніша дурість,
Смертельна трута й животворний трунок.