bookmate game
Леся Українка

Лісова пісня

  • Sasha Favorovmembuat kutipan8 tahun yang lalu
    М а в к а
    Нi, милий, ти душу дав менi, як гострий нiж дає вербовiй тихiй гiлцi голос.
  • Oksana Nykoliukmembuat kutipan3 tahun yang lalu
    Нi! я жива! Я буду вiчно жити!
    Я в серцi маю те, що не вмирає.
  • Anja Boroznyakmembuat kutipan3 tahun yang lalu
    Кохання — як вода, — плавке та бистре,
    рве, грає, пестить, затягає й топить.
  • Александра Ивановаmembuat kutipan3 tahun yang lalu
    П о с т а т ь М а в к и

    Заграй, заграй, дай голос мому серцю!

    Воно ж одно лишилося вiд мене.

    Л у к а ш

    Се ти?.. Ти упирицею прийшла, щоб з мене пити кров? Спивай! Спивай!

    (Розкриває груди).

    Живи моєю кров'ю! Так i треба, бо я тебе занапастив…

    М а в к а

    Нi, милий, ти душу дав менi, як гострий нiж дає вербовiй тихiй гiлцi голос.

    Л у к а ш

    Я душу дав тобi? А тiло збавив!

    Бо що ж тепера з тебе? Тiнь! Мара!
  • b6893746294membuat kutipantahun lalu
    Я не кохала? НI, то ти забула,

    яке повинно буть кохання справжнє!

    Кохання - як вода, - плавке та бистре,

    рве, грає, пестить, затягає й топить.

    Де пал - воно кипить, а стрiне холод -

    стає мов камiнь. От м о є кохання!
  • sasstyamembuat kutipan2 tahun yang lalu
    Ну, як-таки щоб воля - та пропала?
    Се так колись i вiтер пропаде!
  • Nataliiamembuat kutipan2 tahun yang lalu
    для тебе щастя - тiнь, ти нежива.
  • Alexandra Holodniakmembuat kutipan2 tahun yang lalu
    шелестом тихим вербової гiлки,

    голосом нiжним тонкої сопiлки,

    смутними росами з вiтiв моїх.

    Я їм тодi проспiваю

    все, що колись ти для мене спiвав,

    ще як напровеснi тут вигравав,

    мрiї збираючи в гаю…

    Грай же, коханий, благаю!
  • Ania Boroznyakmembuat kutipan15 hari yang lalu
    Л і с о в и к
    Доню, доню,
    як тяжко ти караєшся за зраду!..
    М а в к а
    (підводить голову)
    Кого я зрадила-
    Л і с о в и к
    Саму себе.
    Покинула високе верховіття
    і низько на дрібні стежки спустилась.
    До кого ти подібна— До служебки,
    зарібниці, що працею гіркою
    окрайчик щастя хтіла заробити
    і не змогла, та ще останній сором
    їй не дає жебрачкою зробитись.
    Згадай, якою ти була в ту ніч,
    коли твоє кохання розцвілося:
    була ти наче лісова царівна
    у зорянім вінку на темних косах, —
    тоді жадібно руки простягало
    до тебе щастя і несло дари !
  • Ania Boroznyakmembuat kutipan15 hari yang lalu
    Бо він був ніжний, той весняний легіт,
    співаючи, їй розвивав листочки,
    милуючи, розмаяв їй віночка
    і, пестячи, кропив росою косу...
    Так, так... він справжній був весняний вітер,
    та іншого вона б не покохала.
fb2epub
Seret dan letakkan file Anda (maksimal 5 sekaligus)