Наприкінці приходить смерть

безшумна хода, гострий слух, гострі пронизливі очі — завдяки цьому ніщо не втаювалося від неї. Часом вона тримала почуте при собі, часом підходила до різних людей, нашіптувала їм чужі секрети і в захваті спостерігала за їхньою реакцією на її історії.

Усе життя — це жарт, Імхотепе, і смерть сміється останньою.

Страх — це брак знання, — прорік Горі. — Коли ми знатимемо, Ренісенб, страхові не лишиться місця.

Справжнє лише те, що ти бачиш, чого торкаєшся, що їси… Слова «У мене є двісті сорок мірок ячменю» не означають нічого, якщо в тебе насправді немає ячменю. Вони можуть брехати.

Ти мусиш захищати себе. От що я кажу! Тебе ніколи не цінуватимуть, якщо ти не відстоюватимеш себе.

Тут нічого не змінилося, усе так само, як і раніше.

«І хоч на коротку скороплинну хвилину життя стає схожим на сон, та наприкінці завжди приходить смерть…»[