bookmate game
Валер'ян Підмогильний

Місто

Валер'ян Підмогильний створив модерний роман, в якому, на відміну від традиційної селянської і соціальної тематики, акцент перенесений на урбаністичну проблематику, порушені філософські питання буття й аналізована психіка героїв, а конфлікт розгортається між людьми з різними світоглядами. «Місто» — перший урбаністичний роман в українській літературі, з новими героями, проблематикою та манерою оповіді.
323 halaman cetak
Publikasi asli
2021
Tahun publikasi
2020
Sudahkah Anda membacanya? Bagaimanakah menurut Anda?
👍👎

Kesan

  • Artem Kuzmenchukmembagikan kesan4 tahun yang lalu
    👍Layak dibaca
    💡Banyak pelajaran
    💧Menyentuh

    Дивне враження. Сподобалась мова книги, це інша епоха, інші вирази, рідкісні й забуті слова. Вчинки головного героя викликають роздратування, іноді злість, але за ними цікаво спостерігати. Багато речей у житті Києва не змінились, не змінились й типові життєві лінії містян. Перечитаю згодом.

  • Karynamembagikan kesan6 bulan yang lalu
    👍Layak dibaca

    Що я в біса читаю ? Головний герой ні каплі гідності і стриманості. Дочитувати буде складно.

  • Борис Синякmembagikan kesan2 tahun yang lalu
    👍Layak dibaca
    🔮Kearifan Tersembunyi

    Дуже сподобалось. Історія, головний герої, мова автора - все дуже захоплює та книжка читається с цікавістю. А головне дуже влучно передалась атмосфера міста - цей шум відчуттів, думок, та міркувань герою, в цілому гарно написана та цікава книжка.

Kutipan

  • Nadia Ihorivnamembuat kutipan8 tahun yang lalu
    Щастя кінець кінцем — це недуга душевної короткозорості, можливе воно тільки в умовах неповного обчислення обставин і неповного знання про речі.
  • Darinka Otchenashenkomembuat kutipan4 tahun yang lalu
    На зріст він був високий, тілом міцно збудований і смуглий на обличчі. Молоді м’які волосинки, неголені вже тиждень, надавали йому неохайного вигляду. Але брови мав густі, очі великі, сірі, чоло широке, губи чутливі. Темне волосся він одкидав назад, як багато хто з селюків і дехто тепер з поетів.
  • b1463284290membuat kutipan5 tahun yang lalu
    Мені сорок два роки,— сказала вона,— я стара. Ти хочеш сказати, що це ще небагато? Ех, любенький, через рік я буду справжньою бабою, ти не пізнаєш мене, якщо побачиш. А колись, дуже давно,— ти не можеш навіть уявити, як давно,— я теж була молода... Знаєш, що таке радість? Це ефір. Він випаровує за одну мить. А біль держиться й держиться без кінця..

Di rak buku

fb2epub
Seret dan letakkan file Anda (maksimal 5 sekaligus)