Аптекар

Життя складається із запитань і відповідей, із запитань і відповідей, і в кожному запитанні, яке народжується в людині, уже сидить зародок відповіді, а в кожній відповіді сидить зародок нового запитання. І так за колом, за колом. Але кінець настає, коли звучить відповідь, у якій нема цього зародка нового запитання. Така, знаєте, гола думка, проста, як підошва. Отоді певний знак, що настає гаплик. Але ви не переймайтеся, у вас ще все попереду.

Війна справді очищала кожного з нас від якихось дріб'язкових чвар, манірності, брехні, ба, навіть від страху. Але вона ж і будила звіра.

Війна — це прекрасно, — проказав він, мовби смакуючи кожне слово. — Війна очищає. Це як дощ після тривалої посухи. Війна — це таємниця, епос, молодість, сп'яніння, божевілля. Мир і війна нерозлучні, бо саме в мирі зароджуються паростки війни. Мир і війна схожі, бо між слабістю і миром, як і між жорстокістю та війною існує дуже примарний зв'язок. Якщо вам здається, що ви живете в мирі, то помиляєтеся. Ви живете при зародженні війни. Саме у цей час, коли ми сидимо за столом, вона кільчиться, а незабаром і завруниться. І ми всі відчуємо її на смак і дотик.

Ви і ніхто більше, забуваючи, що право сильнішого — найсильніше безправ'я.

Львів манить до себе і водночас віддаляється, закохує і зраджує, продає себе, не продавши.

Я забираю сміття, але несу в собі сонце.