Управління життєвим циклом корпорацій

Замість, як треба, планувати найгірше і сподіватися на найліпше, вони планують найліпше й очікують його.

Реальна річ — це задоволення потреб клієнтів, яке й забезпечує реальну цінність.

Ось для чого існують консультанти. Організація наймає їх, щоб вони сказали те, в чому вона не насмілюється собі зізнатися. Керівництво залишає комусь іншому «тягати каштани з вогн

Підвищувати ціни за умов скорочення частки ринку так само небезпечно, як і лити бензин у вогонь

Зачаровані своїм минулим, вони були паралізовані у діях щодо майбутнього

Роль керівництва полягає не в тому, щоб запобігати розвалові системи. Навпаки, його роль у тому, щоб керувати змінами, які спричиняють розвал системи, а потім реінтегрувати її у нове ціле.

більша увага до того, як щось робиться, а не до того, що робиться і чому;
• поцінування формальності в одязі, звертаннях та традиціях;
• наймання осіб, які переймаються життєздатністю компанії, хоча при цьому їхнє робоче гасло — «не здіймайте хвиль»;
• реалізація лише незначущих внутрішніх інновацій; купівля інших компаній для придбання нових продуктів, отримання ринків, навіть підприємливості;
• статус грошовитих мішеней для поглинання.

знижені очікування щодо зростання;
• низький інтерес до завоювання нових ринків, опанування нових технологій та рубежів;
• фокус на старих досягненнях, а не на візіях майбутнього;
• недовіра до змін;
• винагородження тих, хто робить те, що їм сказано;
• більша зацікавленість у міжособистісних взаєминах, ніж у ризику;

Для зменшення конфліктів компанія на стадії Аристократизму зводить зміни до мінімуму

Люди хочуть, щоб було поменше конфліктів, поменше змін. Для порівняння, на стадіях зростання зміни заохочувалися та плекалися, навіть якщо провокували конфлікт.