Краса, що не рятує

Усіх монстрів ми створюємо власноруч. Неприємно, але факт. Як і те, що між любов’ю, одержимістю та ненавистю часто немає жодної різниці, жодної найтоншої межі

Усіх монстрів ми створюємо власноруч. Неприємно, але факт

Коли жінка певна, що краса — це єдине, що цікавить у ній світ, боротьба за вроду стає фанатичною. Але… чия вина?

Скільки тих доріг…

Одягає халат і плентається на кухню – обережненько, бо роздерті мозолі на пальцях таки болять, просто нема чого стороннім розповідати, що там і де в неї болить, бо як сподобається комусь робити їй боляче, то вже не зупиниш.

Час їхати, бо скільки ще доріг треба обійти!

– вона ж не курка дурноверха, щоб людям довіряти.

«Скільки тих доріг у світі – ходити не переходити»