bookmate game
Еріх Марія Ремарк

Повернення

Beri tahu saya ketika buku ditambahkan
Untuk membaca buku ini unggah file EPUB atau FB2 ke Bookmate. Bagaimana cara mengunggah buku?
  • Тонікmembuat kutipan2 tahun yang lalu
    Є щось зворушливе в жіночій потилиці, щось дитяче, і, мабуть, ніколи не можна на жінку всерйоз розізлитися. Товстухи з жирними потилицями, звичайно, не враховуються.
  • andrii pyskomembuat kutipan3 tahun yang lalu
    Кому не щастить, той може зламати палець, колупаючись у носі
  • Yulia Yurchakmembuat kutipan3 bulan yang lalu
    Усе це дивно. Ми так звикли до вирв і окопів, що раптом відчуваємо недовіру до тиші полів і лісів, куди зараз розійдемося, так ніби тиша — це лише приманка, щоб затягнути нас на по-зрадницьки заміновану ділянку
  • Yulia Yurchakmembuat kutipan3 bulan yang lalu
    Платити стражданнями мільйонів за героїзм небагатьох — занадто дорога ціна
  • Yulia Yurchakmembuat kutipan3 bulan yang lalu
    Героїзм починається там, де розум не дає собі ради: коли життя більше не цінуєш надто високо. Героїзм тримається на безглуздості, сп’янінні, на ризиках — запам’ятайте це. Але не на роздумах
  • Yulia Yurchakmembuat kutipan3 bulan yang lalu
    Вечір завжди прикрашає дійсність
  • Yulia Yurchakmembuat kutipan3 bulan yang lalu
    Можливо, війни трапляються знову та знову лише тому, що одні ніколи не можуть до кінця відчути страждання інших
  • Mariana Kozarmembuat kutipan7 bulan yang lalu
    Ми відмахуємося від безглуздої думки, але чи то втрачені тут роки, чи товариші, які тут полягли, чи незліченні страждання, якими вкрита ця земля, – але в наших кістках тепер навіки оселилася туга, від якої хочеться вити.
  • Mariana Kozarmembuat kutipan7 bulan yang lalu
    – Це правда, що нас відпустять додому? – шепоче Юпп. – Як ти думаєш?

    Я знизую плечима:

    – Не знаю. Обіцяють.

    Юпп голосно зітхає:

    – Тепла кімната, диван, а ввечері виходиш погуляти. Ти можеш собі таке уявити?
  • Mariana Kozarmembuat kutipan7 bulan yang lalu
    Туман колишеться і дмухає нам в обличчя. І раптом я усвідомлюю, що саме викликало у нас таку тривогу: стало тихо. Зовсім тихо. Ні кулеметів, ні стрілянини, ні розривів, ні посвисту гранат – нічого, зовсім нічого, жодного пострілу, жодного крику. Тихо, просто тихо.

    Ми дивимося один на одного, нічого не розуміючи. Відтоді, як ми на фронті, вперше стало так тихо.
fb2epub
Seret dan letakkan file Anda (maksimal 5 sekaligus)