Таємничий суперник

Це її почерк, так, але я знав, що це не від неї. Через підпис. Вона б ніколи не підписалася «Тапенс», але кожен, хто ніколи не бачив, як ім’я пишеться, легко міг це зробити. Джуліус бачив цей підпис — але сер Джеймс не бачив!

Від самого початку відчував, що щось у ньому не те. Завжди підозрював, що це він так вчасно заткнув рота місіс Вандемеєр. Та лише як почув, що одразу після нашої з ним недільної розмови вийшов наказ про страту Томмі, став схилятись до того, що сам він — великий жук.

цьому будинку?
— У цій кімнаті... Не розумієте? Містер Браун — це я...

Саме так, міс Таппенс. Ви відчуваєте небезпеку. Як і я. Як і міс Джейн.
— Так, — визнала Джейн. — Абсурдно, але я нічого не можу вдіяти.
Сер Джеймс кивнув знову.
— Ви відчуваєте — всі ми відчуваємо — присутність містера Брауна.

Справді зловісна кімната. Ви зауважили про відсутність вікон і товщу добре підігнаних дверей. Що б тут не відбулося, зовні цього ніколи не почують.

На що ви намагаєтеся натякнути? Що містер Браун — це Джуліус? Джуліус — мій двоюрідний брат!
— Ні, міс Фінн, — несподівано відповів сер Джеймс. — Не ваш двоюрідний брат. Той чоловік, котрий називає себе Джуліусом Гершайммером, не має з вами ніякого кровного зв’язку.

Або вона додала хлоралгідрат власноруч — цю версію я відкинув одразу, або...
— Так?
— Або його додали в бренді, який ви їй дали. Лише троє людей торкалися того бренді — ви, міс Таппенс, я сам та ще один — містер Джуліус Гершайммер!

Мій кузен так не вважає. Він не хотів, щоб ми це робили.

Що, заради всього святого, робила світлина француженки Аннетт у письмовому столі Джуліуса Гершайммера?

Медсестри! Боже ж мій! Я ніби потрапив у кролячу нору! Можу поклястися, що бачив Джейн у медсестринському ковпаку. А це, у біса, неможливо! Ні, чорт забирай, я зрозумів! Це її я бачив, це вона говорила з Віттінгтоном у тому пансіоні в Борнмуті. Вона була там не пацієнткою! Вона була медсестрою!