Це все було просто до дрібниць: і я, і заспаний ранок, і сивий степ. Я пам’ятаю хороше тільки ранок: заплаканий у росах, молодий і трохи засоромлений сонцем, що смутне купалося у стрижні
olswydmembuat kutipan20 hari yang lalu
Дізік — страшне для мене слово, бо воно нагадує мені про дійсність — раз, а друге — в нашій революційній термінології це дезертир, а я, товариші, саме до них і належав
olswydmembuat kutipan20 hari yang lalu
але мій вірний товариш — жита
olswydmembuat kutipan20 hari yang lalu
заглядаю у стрижень: там же до мене посміхаються сірі, гарні очі, розпатланий чуб горить на сонці та визирає ще дитяче обличчя Корнія Дізіка
olswydmembuat kutipan20 hari yang lalu
Степ зустрічає низькими поклонами пашні вітер, а він проходить полями — теплий, ніжний, смикає за вуса горду пшеницю, моргає до вівса й довго, довго цілує кучеряві голови гречок — п’є меди степові
olswydmembuat kutipan20 hari yang lalu
— Тебе, Уляно, тепер і не впізнать…
І тихо впало на дорогу її слово:
— Змінилася
fb2epub
Seret dan letakkan file Anda
(maksimal 5 sekaligus)