Дара Корній

Тримаймося, як цвяхи в дошці,
Тулімося, як огірки в бочці,
Кохаймося, як коти в марті,
Бо ми того варті.

Це його мана — оті марення, марення тією, яка не стала твоєю й уже, мабуть, ніколи не стане.

Ні, не так — не закоханого, бо той стан закоханості часто-густо минає, а щось майже космічне, коли від першого погляду на неї розумієш: вона для тебе ВСЕ. І варто жити тільки тому, що вона Є.