Тосікадзу Кавагуті

Та нічого не вдієш, доведеться з цим змиритися.

…але ви маєте повернутися до того, як кава охолоне.

Коли його мрія здійсниться, що він вибере — її чи мене? Мабуть, не варто думати про це так, адже тут неможливо порівнювати. Але якщо…»

Він вибрав мрію.

талант бути щасливою.

«Вона така егоїстка».

Кажуть, що погані думки живлять хвороби.

взяла листа і, ніби сумніваючись, що варто його читати, подивилася на Казу за барною стійкою. Кеї сумно кивнула.

Фуміко ніколи не соромилася висловлювати критику, навіть своїм керівникам. Вона сварилася з колегами й керівниками. Але ніхто на неї не ображався. Вона завжди була чесною й відвертою, та й усіх захоплювало те, скільки зусиль вона докладала у своїй роботі.

Фуміко планувала бути відвертою — зрештою, теперішнє однаково не зміниться. Але вона не могла сказати цього. Їй здавалося, що це зізнання буде визнанням поразки. Вона зненавиділа б себе, якби запитала щось на кшталт: «Що ти вибираєш — роботу чи мене?» До зустрічі з Горо робота для Фуміко завжди була на першому місці. Вона не хотіла казати йому щось подібне. Не хотіла й поводитися як стереотипна жінка, особливо перед чоловіком, молодшим на три роки. Вона була гордою. А ще, схоже, заздрила, що його кар’єрне зростання перевершувало її власне. Тому не спромоглася на відвертість. А втім… Однаково було занадто пізно…