Любомир Шерстюк

Справжнє страждання — приймати нашу долю такою, якою вона є, — найвище досягнення, дане людині

які Штраус називає «теперішністю» (presentist). Так він описує підхід, який відкидає будь-яке життєве спрямування; поведінку, яка не ґрунтується на минулому і не спрямовується на майбутнє, а пов’язана лише з неісторичним сьогоденням.

Люди психологічно нездатні придумувати аргументи «за життя» чи пояснювати, чому вони хочуть продовжувати жити, якщо їх переймають думки про самогубство.

Люди психологічно нездатні придумувати аргументи «за життя» чи пояснювати, чому вони хочуть продовжувати жити, якщо їх переймають думки про самогубство.

Психоаналіз говорить про принцип задоволення, індивідуальна психологія – про потребу статусу.

людина в жодному випадку не є просто продуктом спадковості та середовища. Є третій елемент – рішення.

«Подивіться сюди, усі люди незалежно одне від одного виявляють, що два плюс два дорівнює чотири. Можливо, ми не потребуємо архетипу для пояснення цього. Можливо, два плюс два справді дорівнює чотири. І, можливо, ми також не потребуємо божественного архетипу, щоб пояснити людську релігійність. Можливо, Бог справді існує!»

Фройд одного разу сказав: «Людина часто не тільки є набагато аморальнішою, ніж вона хотіла б бути, але також часто є значно моральнішою, ніж уважає».

«справжня моральність не може ґрунтуватися на концепції суперего» (Ф. А. Вайс).

лікуйте розум, і тіло не потребуватиме лікування.