Kutipan
Kesan
Читаючи книгу під час повномасштабного вторгнення і розуміючи що роман описує події 2015 року, ще раз нагадуєш собі , що війна страшна і болюча давно з нами, не 24 лютого цього року все почалось, а давно.
Автор описує муки совісті Паші за те, що допустив до того, що племінника Сашка віддали в інтернат, ніби як паралель між тим що має відчувати суспільство тому, що відволікало свою увагу від подій на сході краіни.
Типова україномовна збірка-антологія сучасників. Тут тобі і типовий прозаїчний Жадан, і кіберпанковий Кідрук, і детективний Андрухович, і Фоззі зі своїм власним стилем (ще й оця от панночка, яка начебто українка, але жах як кічиться, що вийшла заміж за француза). Все це зведено до єдиного цілого і читається як одна суцільна історія, яка врешті-решт є доволі таки хорошою.
