Пісня про Роланда укр.doc

Ганелон безумний,

Брехун і заслуговує на смерть він!

Віддай його, з ним швидко я покінчу!"

Я все зроблю, у разі ж небезпеки

Перетворю свій гнів великий в пекло!"

Граф Ганелон наляканий був дуже,

У гніві скинув він куничу шубу,

Зоставсь на ньому лиш каптан шовковий.

Обличчя горде, променисті очі,

Могутня постать і широкі груди —

Роланд підвівся: "Я давно готовий!"

"Не згодний з цим! — тут Олів'єр озвався, —

Занадто ви нестримані й гарячі.

Боюсь, посольство закінчиться лихом!

раджу: воювати слід із ними

І грізну рать вести на Сарагосу,

Облогу до взяття її тримайте,

Від помсти зраднику втекти не дайте!"

І граф Роланд з'явився, а з ним разом

Друг Олів'єр, шляхетний і відважний.

Великий Карл був радісний, веселий.

Кордова впала, вщент розбиті стіни,

На землю скинуті й фортечні башти...

Велику здобич вояки дістали,

Не зрахувать багатства, злота, срібла...

А в місті не лишилось сарацина,

Який не вбитий був чи не хрещений.

королю мої слова промовте:

"Хай він простить, я Богом заклинаю,

Мене і маврів. Як скінчиться місяць,

Слідом прийду і тисячу баронів

И себе я передам в закон Христовий,

Служити вірно Карлу присягаюсь.

А схоче — то заручників зоставим!"

королю мої слова промовте:

"Хай він простить, я Богом заклинаю,

Мене і маврів. Як скінчиться місяць,

Слідом прийду і тисячу баронів

И себе я передам в закон Христовий,

Служити вірно Карлу присягаюсь.

А схоче — то заручників зоставим!"