Олесь Гончар

Народився 3 квітня 1918р. в с. Ломівці, в передмісті Дніпропетровська. Закінчив семирічку у сусідньому селі, Харківський технікум журналістики. З 1937р. активно починає друкуватися у періодиці. У 1938р. вступає до Харківського університету. Приймав участь у війні як сержант-мінометник. Зокрема у битві за Київ на річці Рось. Після закінчення війни повертається до навчання у Дніпропетровському університеті. Вступає до аспірантури при Інституті літератури ім. Шевченка АН УРСР. У 1963р. за роман «Тронка» присуджено Ленінську премію. Виступав, як літературознавець, історик мистецтва, критик. У 1959–1971р. очолював Спілку письменників. Відроджував українську культуру, мову та націю. Помер 16 липня 1995р. Творчість: повість «Стокозове поле», роман «Людина і зброя», книжка «Фронтові поезії», роман «Прапороносці», повість «Земля гуде», новела «За мить щастя», збірка «Новели», повість «Микита Братусь», роман у новелах «Тронка», роман «Собор» та інші.
masa pakai: 3 April 1918 14 Juli 1995

Kutipan

Korowkamembuat kutipantahun lalu
Слухайте ж! Чуєте, як лущать зелені спини гір, гріючись на сонці? А небо над нами, весняне й високе, гуде од вітру, мов блакитний дзвін!.. Слухайте ж!
xvixemembuat kutipantahun lalu
Скочивши з стільця, ти стала навпроти мене. Тільки тепер я помітив, який подертий на мені був халат. Ти теж була в білій сукні, і на рукаві чорніла пов'язка.
Любовь Фионикmembuat kutipan2 tahun yang lalu
Після високого синього літа небо осені обвалюється на степи важкою мрякою, туманами, і нема більше вдалині твого ясного собору, нема й далини, маленьким стає світ.

Kesan

dunkangoretsmembagikan kesan7 bulan yang lalu
👍Layak dibaca

alionazotsmembagikan kesan2 tahun yang lalu
👍Layak dibaca

b1589656331membagikan kesan2 tahun yang lalu
👍Layak dibaca

fb2epub
Seret dan letakkan file Anda (maksimal 5 sekaligus)