Микола Хвильовий

там, в дальній безвісті невідомо горіли тихі озера загірної комуни.

— Б'янко, я вже, мабуть, не повернусь додому, і багато нас, очевидно, не повернуться. Але йдемо ми з такою радістю, ніби чекає нас не смерть, а якесь надзвичайне безсмертя

Маріє! Ти наївничаєш. Нічого подібного не було. Я тільки приніс тобі запах слова.